Стаття 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) встановлює такі види щорічних відпусток:

• основна відпустка (ст. 6 Закону про відпустки );

• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);

• додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки);

• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відпустка працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, є щорічною додатковою відпусткою за особливий характер праці, тривалість якої становить до 4 календарних днів.

Отже, щорічна основна відпустка і щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці — два різних види щорічної відпустки, тому надання щорічної основної відпустки тривалістю більшою, ніж 24 календарні дні, не увільняє роботодавця від обов’язку щодо надання працівнику відпустокінших видів, на які він має право відповідно до законодавства.

Надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, зокрема за роботу на комп’ютері, передбачено законодавством, тому має обов’язково надаватися відповідним категоріям працівників. Ненадання відпустки вказаного виду кваліфікується як порушення законодавства про працю.

Дотримання законодавства у сфері праці контролює Державна інспекція України з питань праці (Держпраці). Факт порушення роботодавцем законодавства про працю може бути встановлено під час перевірки, що проводиться як з ініціативи Держпраці, так і за зверненням працівника, право на відпустку якого порушено.

Особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством (ст. 28 Закону про відпустки ).

З 1 січня 2015 року запроваджено відповідальність для юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю (нова редакція ст. 265 КЗпПзі змінами, внесеними відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII).

Посадових осіб роботодавця, винних у порушенні законодавства про працю, може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Передбачено адміністративну відповідальність посадових осіб, винних у вчинені правопорушення у вигляді штрафу у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510–1700 грн.) (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення ).