25 років тому – 14 вересня 1990 року – на установчому з'їзді була створена Профспілка працівників освіти і науки України – молодої незалежної держави.

З'їзд обрав Центральний комітет Профспілки працівників освіти і науки України, який став правонаступником Українського республіканського комітету Профспілки працівників народної освіти і науки.

Після проголошення незалежності України Профспілка працівників освіти і науки докорінно змінила модель своєї діяльності – й до сьогодні здійснює представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, має високий рейтинг в органах законодавчої та виконавчої влади, серед роботодавців.

Профспілка працівників освіти і науки України об'єднує педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл, дошкільних та позашкільних установ, науково-педагогічних працівників, професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів, а також адміністративно-господарський, допоміжний персонал установ та закладів освіти, непрацюючих пенсіонерів.

Профспілка працівників освіти і науки є найчисельнішою і найактивнішою організацією у складі Федерації профспілок України. 

Станом на 1 січня 2015 року у її лавах перебувають 26419 первинних профспілкових організацій – 1 730 252 членів.

Пріоритетні напрями діяльності Профспілки сьогодні – це:

• соціально-економічний захист педагогів; 
• соціальний діалог із владою на усіх рівнях; 

• юридична консультація та підтримка спілчан; 
• робота з молоддю;

• оздоровлення освітян та їх дітей; 
• захист духовних інтересів спілчан; 

• широка інформаційно-просвітницька робота; 
•інтеграція в міжнародний профспілковий рух.

Профспілка є членською організацією Інтернаціоналу освіти найчисельнішого світового об’єднання освітянських профспілок.Діють двосторонні Договори про співробітництво з профспілками працівників освіти і науки Білорусі, Молдови, Грузії, Латвії, Азербайджану, Спілкою польських вчителів, Профспілкою вчителів середніх шкіл Франції.

Профспілка працівників освіти і науки України відстоює права та гарантії педагогів, підіймаючи імідж сучасного учителя, переконує і владу і суспільство у тому, що держава, в першу чергу, несе відповідальність за фінансування і подальший розвиток освіти. Аосвіта – це основа розвитку країни!