Самотність

В зимовому парку самотність живе,

І хмара самотня по небу пливе.

З самотнього неба все сиплеться сніг

І пада на голу самотність доріг.

Самотні дерева,самотні двори

І місяць холодний самотньо з гори

Освітлює голу самотність зими

І місце, де стали самотніми ми.

* * *

Сум мене в кутку тримає,

Не пускає за поріг.

Сонце в шибу заглядає,

Зве у простори доріг.

Я не можу від печалі

Навіть голову звести.

На запрошення ласкаве

Сил нема відповісти.

Сонцце входить у кімнату,

Зазирає у куток

І на мене насилає

Своїх сонячних діток.

Теплі пропені-зайчата

Заходилась пустувать,

На мої холодні ноги

Черевики одягають.

Потягли мене за двері

І штовхнули у весну.

І забула я про сльози

І про думу навісну.

Боже!Як же тут чудово!

Щастя з дерева зліта.

Цвітом яблуні і вишні

Мої коси запліта.

Я вдихнула в себе простір.

Вже не плачу,не мовчу.

А підстрибую, співаю

І лечу, лечу,лечу!

Ніна Моргацька, с.Гвоздів