Самотність В зимовому парку самотність живе, І хмара самотня по небу пливе. З самотнього неба все сиплеться сніг І пада на голу самотність доріг.
Самотні дерева,самотні двори І місяць холодний самотньо з гори Освітлює голу самотність зими І місце, де стали самотніми ми. * * *
Сум мене в кутку тримає, Не пускає за поріг.
Сонце в шибу заглядає, Зве у простори доріг.
Я не можу від печалі
Навіть голову звести.
На запрошення ласкаве
Сил нема відповісти.
Сонцце входить у кімнату, Зазирає у куток
І на мене насилає
Своїх сонячних діток.
Теплі пропені-зайчата
Заходилась пустувать,
На мої холодні ноги
Черевики одягають.
Потягли мене за двері
І штовхнули у весну.
І забула я про сльози
І про думу навісну.
Боже!Як же тут чудово!
Щастя з дерева зліта.
Цвітом яблуні і вишні
Мої коси запліта.
Я вдихнула в себе простір.
Вже не плачу,не мовчу.
А підстрибую, співаю
І лечу, лечу,лечу!
Ніна Моргацька, с.Гвоздів
|